Іноді, коли я читаю чергову книжку Юрія Андруховича, мені здається, що його не можливо зрозуміти чи то осягнути його творчість… Складається таке враження, що просто не реально потрапити у вимір автора, відчути його душу. Але відвідавши презентацію нового проекту Ю.Андруховича та гурту «Karbido» (Павел Чепулковський, Іґор Ґавліковський, Міхал Літвінєц, Марек Отвіновський) все стало на свої місця.

Бо зрозуміти поезію цього автора найкраще «в живу». Відчитувати його тексти і вловлювати гарячу думку набагато простіше, аніж занурюватися у книжки…

Цей проект став знаковим не лише для його виконавців, а й для слухачів, котрі прийшли збагатити своє духовне єство. Експресивне навантаження несуть правдиві рядки «пісень» Ю.Андруховича. У них точаться марґінеси розмов і  ряд болючих питань від яких холоне в серці, бо, справді, «бензин ще подорожчає, зате гривня піде вниз!». І постає питання: чому… «Податківці як завжди нагрянули вчасно?/ Зате пожежники як завжди запізнились!».

Андруховичева авторська візія не закінчилася на суспільній проблемі, вона знайшла своє відображення також в народності, зокрема у творах «Козак Ямайка» та «Зеленая ліщинонька». Фольклорні віяння по-особливому відчуваються в останній пісні: «Якби ж мені новий човник ще й новеє та й веселечко/ Сів би й поїхав на той бережечок де дівчина моє серденько»…

Не оминає автор і проблем конкретного індивіда, який не хоче миритися із оточуючим світом і прагне справедливості, бо «мені по цимбалах, я хоч і зараз готовий/ на все – у свої тридцять років, бо я/ готовий, бо п’ята година, бо маю право/ на правду, бо мені по цимбалах».
Ось рецензія на книгу одного відомо московського критика:
«После прочтения книги возникает желание сменить обстановку окружающего мира, хотя бы своей ​​квартиры. Хочется купить римские шторы в Москве или установить жалюзи и оградится от общества. В общем, книга толкает на размышления и решительные поступки.»
Такої ж думки були і багато шанувальників автора, які прийшли на його творчий вечір.
Як і очікувалося, зал був повен прихильників творчості Ю.Андруховича і не встигав відпочити від овацій. Поезія привернула увагу багатотисячні аудиторії у різних куточках України, адже Тернопіль був п’ятою «точкою» зустрічі після Києва, Львова, Ужгорода, Дніпропетровська… тому вона має право на існування!

Юлія Починок
м.Тернопіль