*****
Прохолодний вітер. Спека.
Волосся обпікає своїм дотиком
тіло.
У очах прісного кохання
сльоза.

Пожовклий листок паперу

встеляє мені дорогу у нікуди.
Чи повернуся я знову?
Мабуть, ні!
Але я назавжди запам’ятаю
сьогоднішній день.
Він подарував мені сувій чорних
і білих ниток:
кохання і зради, добра і зла.
Я дивлюся крізь призму свічада і не
бачу свого відображення.
Натомість спостерігаю в нім

твої порухи.
Чому до мене знову завітала журба?
Чому мої вії-крила загородили од мене
сонце
і запросили у лабіринти пітьми.
Моя душа летить у вирій,
вона прагне відпочити,
але і там не знаходить
спокою.
Чому смуток оселився в мені?..
І лише тиша знає відповідь.

*****
Я храм душі своєї збережу,
Зацькований і гнаний у віках,
Він прописом постане на вінках,
Той храм безбожності в словах.

Я храм душі своєї збережу,
І не віддам в полон душі твоєї,
Що рвалася крізь марево віолончелі,
Я храм душі своєї збережу.

*****
Духмяна просинь, неба голубінь,
Мені незвідана допіру осінь,
Озвались клекотом привітним журавлів,
І ластівок співання стоголосе.

Наснилась мені в мареві п’янкім
Незнана і не вистраждана досі,
Блакитна просинь у очах твоїх
І ніжний дотик до мого волосся.

*****
Мої слова ти в серці збережи,
Згадай усе в тривожну ніч без сну,
Як на траві збирали ми росу,
Й вдихали присмак ночі на світанні.

Ми між краплинками дощу
Тоді блукали в ніч кохання
Чому – не знаю мить цю бережу, —
Коли веселкою ми по житті ступали.

*****
Акварель буденного життя
закручує голову,
В повітрі – гіркий присмак кави.
Я – на балконі,
Спостерігаю як вирує життя.
Не бачу в цьому нічого дивовижного…
Це банальна проза…
Закінчую. Крапка.

2007р.

Юлія Починок
м.Тернопіль

Если вам нужен компрессор, то высокотехнологичный комперссорный завод удовлетворит ваши потребности. Высокое качество и разумные цены гарантированы.