Уявімо собі місце загадкове, місце відкриттів і неймовірних пригод, з чарівною і величавою назвою «Тверезість». Місто, де «секс на пляжі» — це не коктейль, а дійсність.
Населяють ції безмежнії кордони  — мешканці-тверезані. Ці самостверджені особистості не тримали у своїх руках чарки, не знають зміст поняття «зюзя» і тим паче ніколи не розмовляли з так званою «білочкою». Вони жили, а не існували, самостверджуючись, насолоджуючись кожною миттю. Така собі ідеальна і непорушна утопія.

Мером цієї милозвучної і непорушної фортеці була особа, чиє ім’я свідчило про великий авторитет і вагомість думки. Це ім’я було настільки значущим, що його ніколи не вимовляли вголос, неначе це був сам Волан-де-Морт із Гаррі Поттера.
Містечко мало свою особливу форму правління, за якою здійснювались такі закони, які дозволяли ну майже все, адже всешануюче начальство знало, що за межі існуючого законодавства і неписаних законів моралі свідомі громадяни аж ніяк не вийдуть, оскільки не було того провокатуючого фактору, який міг хоча б дозволити населенню вийти на шлях неістинний.
Не хочу створити таке враження, яке призведе вас до думки про те,  що ця земля-населяюча, не мала ніяких життєвих проблем. Чому ж? Мала! Люди взагалі такі створіння, які мають на своїй меті вплутуватися в найрізноманітніші халепи, шукаючи пригод на свою м’якеньку п’яту точку.
Ці негаразди траплялися, проте вони мали зміст незначний, такий, які не зберігалися у свідомій пам’яті, які швидкоплинно забувалися…
Тверезість процвітала не по дням, а по годинам, поширюючи свою релігію «непиятства» на інші території, діючи лише в благих намірах, намірах правди і свободи тверезості почуттів висловлених.  Адже хіба ревуть воли, як ясла повні?!
Дія відбулася вечором, після дощика в четвер, коли тверезані починали лягати у люлю, аби відпочити від рутинної роботи і одноманітних справ. І як кажуть: «Всі відпочивають, а вона працює», вельми поважне начальство клопоталося за своїх підданих, підвищуючи пенсії, зарплати, стипендії та умови життя, вирішуючи комунальні питання… Якщо ви в усе це повірили, то ви наївний читач (усі люди – наївні створіння тому ви не ображайтесь), ми ж усе-таки не про мрії-нездійсненні пишем, а про те, від чого слід відмовитись, або ж хоча б обмежитись у дозах вживання цих наркотично-алкогольних речовин. Так, так! Наркотичних! Адже від алкогольних напоїв також буває залежність, і при тому чимала залежність! Ітак,  ми знову повертаємося у світ тверезості і здорового глузду, продовжуючи нашу щонайцікавішу оповідку.
Як говориться: «В бочці з медом є ложка дьогтю» , то ложкою цього неприємного, смердючого дьогтю  був один імпозантний натурою владний-привладний чолов’яга, який ніби-то здавався привітним та адекватним, проте на думці його таємничій, вже визрівав чіткий, продуманий не одним днем план-планище-припланище.  Аби виконати задум підступності, цей скромняга вирішує захопити владу  у прославленому на той час краї. Не боючись ні теренів, ні високопоставлених начальників цей скромняга починає помалу — помалесеньку пускати недобрі коріння зла  і псувати життя іншим. Такий собі паразитичний спосіб життя. Чоловічок цей, назвемо його Пустунчиком, починає капостити, заводячи до Тверезості напої, що не дозволені. (Не буду їх перечисляти, аби інформація не звучала на правах реклами ), вони вам і так усі давно відомі. Так от: Пустунчик не сидить на місці і «толкає» чесним громадянам своє «добро» беручи з них гроші. Ай-яй-яй! (погрозивши пальчиком сказали б ви). Хоча що йому те «ай-яй-яй», він вже дорослий, чоловік, що має свої власні переконання.
Нещасна та місцевість, яка потребує своїх героїв, але не в нашому випадку! Тверезані мали свого героя, що завжди приходив на поміч. І хоча він не носив ані рейтузів, ані кальсонів, не надягав пов’язки і не літав, як супергерой, його можна було все-таки виділити. Ймення його було Оберіг. Оберіг сворював маленькі дива, бачив-небачене, читав поміж рядків і рятував тверезанчиків від біди. Швидко зметикувавши, наш герой вирішує втрутитися і позбутися шкідника і тому бере і підпалює його будиночок, не знаючи, що саме в ньому (в погребі) сховані заборонені запаси. Будинок горить і спалює Пустунчика і Оберега, а з ним і ціле місто Тверезість… Ось така от сумна історія….
Мораль цієї байки така: знання сила! Знаючи, що то була за пропаща «вода» Оберіг ні в якому разі б не посмів кинути сірника туди… Необов’язково вживати спиртні напої, щоб дізнатися про їх згубний вплив на організм, достатньо лише інформації про них  і чіткого «НІ». Тому починаючи з кожного усвідомленого громадянина і закінчуючи цілими країнами ми повинні розбиратися в цьому питанні, бо інакше станеться ця до неприємності неприємна ситуація, адже обізнаний – значить озброєний!

Оксана Иванина