Вечір одного дня …
Пригнічений стан душі сигналізує про те, що будь-якої миті в твоєму житті може бути поставлено крапку… тому, що, все, кінець. тобі більше не потрібен світ якому ,- непотрібна ти .- ти взагалі нікому не потрібна .- Ти сама ….Сама … Сама …у своєму маленькому всесвіті , а навколо стільки фальші перемішаної з солодкаво — приторним запахом чужого щастя.

Все навкруг не справжнє, наче велика лялькова гра…
Проте ти завжди знала, що ніколи не станеш іграшкою в чужих руках, однією з тих, багатьох, безликих , бездушних . і абсолютно контрольованих – прогнозованих створінь. з пластмасовими серцями. Які настільки заклопотані вмістом свого гаманця, ( заради якого готові піти на все ) . звітом, або кольором помади, що це здається їм першочерговим, невідкладним, єдино-правильним найважливішим у житті. Вони не помічають нічого. А на старість, залишається лише пустка замкнених квартир і спогади про минуле. І виявляється що в тому минулому не було нічого окрім фальші, а на справжнє не лишилося часу…

.Проте ТИ ВІЛЬНА! ВІЛЬНА, НАЗАВЖДИ !!!
Все, ТИ остаточно застрягла у площині сірих буднів і нема кому тебе звідти витягти .А хіба можливо так жити ?…
…Все, кінець, досить…
Чи то сльози, чи дощ…
Крупні краплі. Відбиваючи свій ритм на холодному склі, там, по той бік…. Збігають вниз, ,залишаючи вологі сліди, — доріжки-сліз.
Ми всі ніби за склом – по той бік….
У кімнаті темно … Раптово відчиняються двері, промінь непроханого світла б’є в очі червоні від сліз. Ти сидиш на підлозі впершись спиною в холодну стіну ,- обхопивши коліна руками. Підводиш голову….
На порозі – Він, такий, як уявляла, той про кого мріяла. Ось Він перед тобою, але не вигаданий, а справжній
Посміхається…простягає руку …про щось питається , чи то говорить…
— Що ?… намагаєшся зрозуміти…А , ім. ’я боїшся поглянути в очі , — а якщо здалося, а якщо помітиш в них щось не те і розчаруєшся? … Завжди страшно зазирати в душу.
Підводиш очі – і з першого погляду, розумієш, що Він твій, а Ти його, на цілу вічність , на життя, скільки воно не тривало б.
Ви обмінялись іменами, — як паролями. .
Години розмов – ціною в життя.
Кохання накрило вас нестримною хвилею, і цілий світ перестав існувати для нас, — і ми для світу
В його обіймах тобі спокійно, — тепло та затишно. Вони відгороджують від цілого світу, — захищають від зла. .В них можна сховати своє зболене серце.
Ти повірила в існування абсолютного, цілковитого щастя Ось воно ! Ти відчула, як в одну мить на вершину світу і як світ тієї ж миті упав опинився біля твоїх ніг
Він лежав скорений турботами, проблемами і перспективами, але він тобі став не потрібен.
Тобі потрібен той, хто поруч, тобі потрібен лише він.
…вірить, любить, розуміє, підтримує.
« — Люблю ».- каже.
« — Люблю « — відповідаю.
Кохаю! Кохаю! Кохаю!!! Відгукується серце , вистрибуючи із грудей.(Ось воно,
абсолютне щастя ) Але ж воно не на довго? …
Кохання закрутило вас, поглинуло…його руки, вуста, поцілунки… Реальність солодка мов п’янке вино.
Усе як у книжках, крила за спиною,… сонце на двох… Хай живе кохання, допоки існує сонце на двох ! ! !…
Невже ти колись плакала. І чому ти плакала … Чому? (Ти ж майже ніколи не плачеш, ти ж сильна, ). Вже, мабуть, і не згадаєш, та й байдуже.
Помічаєш пташок, чуєш їхній спів, помічаєш сонце вгорі над тобою, яскравим світлом залито все довкола. Ніби підморгує, вітаючи день.
Чуєш лагідний шепіт листя , раптом – сполоханого несподіваним вітерцем…
Чудовий літній день. Знову чекаєш на зустріч.
А одного ранку, загорнутого в туман , — він пішов. І ти його відпустила.
Пішов назавжди, проте, він так само назавжди, лишиться в твоєму серці, сторінкою твого життя, минулим спогадом , солодким поцілунком на устах.
А ти ж бо знала, що щастя не триває вічно.
…. І солоні сльози скочуючись по рукам, падали на стіл,- вистукуючи мелодію прощання…

Алена Добруцкая