письмо***
Кличе папірець до столу,
Ручка кличе до письма.
І буденність ця сувора
Музу в хату заклика.

І край столу у тарілці
Паляниці пишний шмат.
Чистих почуттів криниці,
І думкам немає грат.

Ти лиш дай думкам простори,
І чуттям ти волю дай.
Хай шепочуть осокори,
Хай співає листям гай.

Хай думки, мов солов’ї,
Розлітаються усюди.
Й щебетання голосні
Скрізь почують вільні люди.

Нехай пальці візьмуть ручку,
Очі знайдуть папірець
І поет думки загострить,
Як художник олівець.

Й на папері розцвітуть
Цвітом пишніїм серця,
Й у минуле позовуть
Думи нашого Отця.

За волю, за долю єдину,
За вільні походи пера.
За матір, за батька й дитину,
Вкраїну, щоб верх узяла!

(06.11.09.)

***
Мова наша солов’їна
Розридалась, мов дитина.
Наче сльози кришталеві
Десь почулися пісні.

В них і смуток, біль прощання,
І до смерті в них кохання.
Материнських сліз ріка,
В підтримку батьківська рука.

В них печаль, скорбота, туга,
Посмішка ласкава друга.
В них зрадливі почуття,
В них гріхи, в них каяття.

В них шматок душі кровиться,
Сльзи – чистая водиця.
І зірки та ніч сліпа,
Наче перла розклада.

Мова наша – доля наша!
Серце в грудях тріпотить.
І нехай в правлінні «каша»,
А ми вічно будем жить!

(20.11.09.)

Юлия Мазилина


Комментарии

2 комментария к “Кличе папірець до столу…”

Катрін

класно)
так легко і невибагливо)

Опубликованно: 21 сентября 2010 в 1:18

Юля

Дякую!;)

Опубликованно: 27 сентября 2010 в 14:00

Комментировать

 
(Не публикуется)
(Пример: www.qli.ru)
Сообщение