Куточок Швейцарії

Навіщо їхати далеко? Навіщо витрачатися на дорогу, труситися в задушливому і пильному поїзді? Якщо…

  Далекий 17..рік. Часи правління російської імператриці Катерини Другої. Козацькі загони втікають, не бажаючи підкоритися волі імператриці і стати її васалами. Під’їзжаючи до крутого обриву, козаки розуміли, що в них подвійний вибір: жити в неволі і боротися за чужі інтереси чи померти, стрибнувши униз. Не вагаючись вибирали останнє… Хто не вмирав на місці від стрибку, був добитий підданими Катерини…

Пройшло вже більше трьохсот років, а легенда про непереможних і вірних своїм вподобанням козаках ходить по Харківщині, а особливо навколо таких місць, як Біле Озеро, Козача гора. Адже козаки перед тим як стрибнути на зустріч смерті з гори (нині Козача гора) викинули міхи с сріблом у Біле Озеро, яке і досі ніхто не може знайти, але факт його присутності підтверджений науковцями, адже в озері підвищений вміст срібла у воді!
Саме цю легенду почула я, коли вперше поцікавилася, куди уходять мої корені. Невеличке селище в Харківській області Зміївського району Коропове тепер кожного літа пригріває мене на своїх мальовничих долонях.
Але якщо раніше Коробів Хутір (назва «Коропове» перекрутилась через назву популярного в радянські часи будинку відпочинку «Коробів Хутір») був надбанням лише місцевого населення, то зараз це один з найприбутковіших курортів Харківської області. Кожна людина, так би мовити при грошах хоч раз, але вечеряла чи відпочивала у тій же «П’яній хаті» чи «Карнавалі», а також знайдеться місця і не для таких заможних: туристичні бази і приватні володіння, що за доступну ціну приймуть усіх бажаючих.
Кожен бажаючий може відвідати Коробів Хутір. Взимку є можливість покататися на лижах, ковзанах та санчатах, влітку – купання в річці, прогулянки лісом, а також свіже повітря, що не залежить від пори року.
…можна витратити мінімум грошей і бути майже вдома! Адже, в гостях добре, але вдома таки краще!

Друге дихання

Щороку з мапи України зникають до 10 сіл.  Держкомітет з земельних ресурсів і нині збирає інформацію про покинуті населені пункти.

Село вмирає і нічого з цим не вдієш. Життя кипить саме в містах і чим більше місто,тим сильніше воно кипить.
В Короповому місцевих мешканців залишилося приблизно 40 осіб.  І усе старенькі люди, після смерті яких діти розпродають землі за досить вигідними цінами, а подекуди вони просто стоять порожні і заростають потихенько бур’янами без необхідного нагляду.
Селище Коропове також вмирає тихо і спокійно, а на зміну йому прийшов котеджний Коробів Хутір зі своєю інфраструктурою. Еволюція, як крок у майбутнє, ніколи не була чимось страшним і непотрібним і може це шанс Коропового не зникнути з географічних мап України, а вдосконалитися  і набути нового обличчя…

На знімку №1: вид з Козачої гори на Сіверський Дінець
На знімку № 2: кафе «П’яна хата»
На знімку № 3: розважальний комплекс «Карнавал»

Kristi Kalashnik