Ми українці, чи не так?
Июнь
10
Спустився з небес янгол, чистий, світлий і цнотливий, і торкнувся він ніжно своєю рукою України. Цей дотик не можна було порівняти навіть з самим прекрасним на світі: ні з сходом-заходом сонця, ні з сімома чудесами світу, хіба що з народженням чогось величного. І запанували усмішки на обличчях, і засвітило сонечко яскравіше, і трава стала зеленішою, а Вона – незалежною.
Здавалось, за довгу важку історію набралась сил для розквіту, для буяння квітів і щасливих сердець, перейняла досвіду за багато століть, і захотіла нам його передати, щоб ми могли Її далі ставити на ноги. Майбутнє наше залежить тепер уже не від Неї, а тільки від нас. Від того, як ми бережно будемо ставитися до України. Вона вже зробила все, що могла – тепер наша черга віддячити Їй. А ми… ми забули, розлінились, звикли, що усе робиться для нас: вигідне положення, благодатний клімат, родючі ґрунти, теплі моря, унікальні ріки та ще багато іншого, що неможливо й перерахувати. Тепер нам потрібно це все раціонально використовувати, щоб і Їй не було шкоди, і нам була користь. Задумайтесь над цим, схаменіться, ми ж – УКРАЇНЦІ.
Рина Льницька
Ваша прическа может выглядеть намного лучше, если ваши волосы будут здоровы на сто процентов. Лучшее био ламинирование волос поможет вам быть принцессой в любой ситуации.
Комментарии
8 комментариев к “Ми українці, чи не так?”Дуже гарно складено опис про нашу державу. Хотілося б побільше таких думок… І дійсно дуже шкода, коли є все, а це «все» не ціниться, а коли б була пустота, не було б ані землі, ані домівки, набагато з більшим завзяттям люди хотіли б щось відбудовівати, або завойовувати. Адже ціниться те, що втрачено… Проте можливо не слід вчитись лише на своїх помилках і не призводити країну до занепаду!
Опубликованно: 10 июня 2010 в 21:37
А й справді…. Розповідь про становлення і формування України прекрасні! Прочитавше твій опис, я дійсно ще глибше занурилася у становище нашої держави, і я впевнена, що кожен читач після прочитаного не залишиться байдужим до майбутнього України… Ти справжня патріотка своєї країни, і саме таі як ти зможуть поставити її на ноги, на правильний шлях…. Так тримати))
Опубликованно: 10 июня 2010 в 23:24
дякую))) мені найбільше імпонує те, що написане зачепило за живе українців!
Опубликованно: 10 июня 2010 в 23:33
Опис дуже хороший, заставив задуматись, оцінити, згадати і помітити те , що не помічаєш і про що не згадуєш в бденній метушні.
Українці , любіть Україну!
Опубликованно: 10 июня 2010 в 23:40
Сенс у цьому є, але граматичні помилки мене просто вбили!
Опубликованно: 11 июня 2010 в 2:33
Я прийнятно нашому сьогоденню вважаю, що держави дійсно як такої у нас просто немає. Прикро, але факт. Все, можновладці, розкрадають і розкрадають. А люди потерпає. Вікова парадигма, якій немає кінця краю. Винятком залишається той історичний факт, що колись український народ потерпав від нашарувань інших етносів, а тепер від самих себе. Це є болючою дійсністю. Зазначу, що нам, справжнім українцям треба лише віри і дій. Рина молодець. Побільше б таких описів до оприлюдення, то можливо б і порозкривались серця справжніх українців! Бо на разі, все це є ще глибоко укоріненне всередині кожного з нас!
Опубликованно: 11 июня 2010 в 9:38
Помилки може і є, але сенс — все ж головне!!! Хотілось би згадати вислів, що у нас врожаї найменші, зате ґрунти найкращі…. живемо в положенні: моя хата скраю…. на жаль.
Опубликованно: 11 июня 2010 в 9:56
таки так, країни з відносно мізерною сухою територією постачають нам наприклад квіти або сир…
Опубликованно: 11 июня 2010 в 17:30